Це ми повинні пам'ятати..
Чи знаєш взагалі,
Що сталось в Україні
На нашій, на землі?
Чи знаєш ти, дитино,
Що сталось в ті роки,
Коли хмарини з пилу
Закрили всі зірки?
Та ж ти вивчав, напевне,
У школі, у книжках
Читав це точно кожен
Про той квітневий жах!
Про ніч, ту, що навіки
Змінила нас усіх,
Про всі ті болі й крики,
Через фатальний збіг.
Про ніч весняну, теплу,
Що не несла біди,
Про тих, хто йшов до пекла,
Рятуючи живих.
Про тих героїв славних,
Що полягли в ЧАЕС,
Що душ їх відгук давній
Ще чутно із небес.
Гучні дзвеніли дзвони,
Віщуючи кошмар…
Їх й дотепер ще чути,
У місті, що з примар.
Всі люди утікали
У ту пекельну ніч,
Що траур віщувала
Для цифри 26.
Лиш Прип’ять – тиха річка
Тече собі униз,
Немов блакитна стрічка,
Що сплетена зі сліз.
Пишу я це, дитино,
Тобі, щоб нагадать:
Хоч місто і порожнє,
Та дзвони ще дзвенять!
Ще пам'ять не забута
Біль не минув і гнів,
І знову говорити
Нам не забракне слів.
Трава, гірка й пахуча,
Росте в степу полин.
Чорнобиль – ймення жгуче,
Ведуче у загин!
Я вірю, що вже скоро
Піде жах геть із міста.
Я вірю, що лелеки
Вернуть у свої гнізда.
Я вірю, дзвони стихнуть,
Прийде година миру
Не тільки у Чорнобиль,
А й в нашу Україну.
